ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА

 

    Міжнародна організація ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як процес , зорієнтований на врахування індивідуальності кожної дитини, під час якого досягається максимально можливий рівень суб’єктності нетипових дітей у навчанні та в житті громади. А світове співтовариство науковців і практиків визнає інклюзивну форму навчання найвідповіднішою тактикою навчання всіх дітей, яка являє собою комплексну систему надання якісної підтримки, за якої кожна дитина отримує необхідний рівень і обсяг допомоги, відповідної до її специфіки та потреб.

   В сучасній освітній практиці в Україні поняття «інклюзивного навчання» поки що переважно використовується стосовно дітей з особливостями психофізичного розвитку і являє собою систему освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, урахування багатогранності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

     Залучення дітей з особливими освітніми потребами в освітній процес закладу дошкільної освіти ще тільки розпочинається, але перший досвід, отриманий впродовж 2019-2020 н.р., доводить, що психолого-педагогічна підтримка дітей, яка являє собою цілісну систему заходів, реально забезпечує умови для подолання труднощів саморозвитку дошкільників в навчальній, комунікативній і дозвільній діяльності.

Відповідно до Постанови КМУ від 10 квітня 2019 р. № 530 «Про затвердження Порядку організації діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти»  04.09. 2019р. у Козельщинському ЗДО «Дзвіночок» було відкрито інклюзивні групи на базі діючих груп: середню(розраховану на 12 місць) та старшу(розраховану на 14 місць). На інклюзивну форму навчання було переведено дві дитини,  а також було введено посаду асистента вихователя.

    Відповідно до нормативних документів в галузі інклюзивної освіти, у нашому закладі було створено команду психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП, персональний склад якої було затверджено наказом директора, а саме: Чингаєва Л.П. (вихователь-методист);

 Дендеберя Ю.О.(вихователь старшої групи);

 Дяченко Т.М.(вихователь середньої групи);

 Бабич Р.М.(асистент вихователя);

 Григор Т.М.(асистент вихователя);

 Розова В.С.(практичний психолог);

 М’якенька І.О.(логопед);

 Кацай Л.В.(медична сестра);

(мама дитини);

(мама дитини).

     Також було розроблено та затверджено «Положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП в Козельщинському закладі дошкільної освіти(ясла-садка) «Дзвіночок», у якому чітко визначено основні принципи, завдання та функції, а також порядок організації діяльності команди психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП, які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в Козельщинському закладі дошкільної освіти.

  Першочерговим завданням членів команди психолого-педагогічного супроводу була розробка індивідуальної програми розвитку (ІПР) дитини з особливими освітніми потребами – документу, який забезпечує індивідуалізацію навчання та виховання дитини з особливими освітніми потребами, закріплює перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини.

     Асистент вихователя у цьому процесі відіграє ключову роль, тому що саме він безпосередньо повинен налагодити контакт з дитиною, вивчити її індивідуальні особливості, схильності, потреби та інтереси настільки грунтовно, щоб та система необхідних психолого-педагогічних, корекційних послуг, яка буде відображена у ІПР дитини, була дієвою і результативною.

     Тому для асистентів вихователів Бабич Р.М. та Григор Т.М. дуже важливо було налагодити контакт з дітьми, переведеними на інклюзивну форму навчання, щоб правильно визначити компетентність дитини середнього та старшого дошкільного віку, а саме: креативний, фізичний, емоційно-ціннісний, пізнавальний, мовленнєвий та художньо-естетичний рівень розвитку. Свою діяльність вони здійснювали відповідно до системи організації навчально-виховного процесу в інклюзивних групах, застосовуючи метод спостереження, документуючи власні висновки, щоб їх можна було використати під час складання ІПР дітей адаптуючи освітнє середовище і навчальні матеріали відповідно до їхніх  потенційних можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дітей.

     Важливу роль у цьому процесі відіграла тісна співпраця з вихователеями інклюзивних груп Дяченко Т.М. та Дендеберею Ю.О. Вони разом здійснювали моніторингові дослідження з метою виявлення ступеня узгодженості зі стандартами дошкільної освіти, обговорювали можливості дітей, їх сильні і слабкі сторони, Також визначили бажані результати для кожної дитини, освітні, поведінкові та емоційні цілі. Вищевказані напрацювання стали основою для підготовки і розробки ІПР для кожної дитини

     Психолого-педагогічний супровід інклюзивного навчання та виховання потребує планування, а також контактів із фахівцями, тому процес укладання ІПР дітей, переведених на інклюзивну форму навчання, являв собою колективну співпрацю усіх членів команди. Індивідуальна програма розвитку розроблялася відповідно до висновку ІРЦ (інклюзивно-ресурсного центру), результатів психолого-педагогічного вивчення дітей, на основі програм, рекомендованих МОН України впродовж двох тижнів від початку освітнього процесу.

     Враховуючи індивідуальні потреби, потенційні можливості та особливості нозології, було застосовано технологію індивідуального планування з визначенням ступеня необхідності адаптації/модифікації освітнього середовища та навчальних матеріалів.

    

     Соціально-психологічна робота з «особливою дитино» має спрямовуватись на досягнення головної мети – підготувати її до самостійного життя. Щоб забезпечити загальний успіх справи, до корекційно-виховного процесу було залучено батьків Жеребило Даші та Гончарова Івана, адже ІПР – це письмовий документ, який загалом є контрактом між педагогічним колективом та батьками чи опікунами дитини, який закріплює вимоги до організації навчання дитини і визначає характер освітніх послуг та форм підтримки.

     Індивідуальна програма розвитку виконує низку функцій, у тому числі і навчально-методичну, яка передбачає :

• визначення навчальних цілей та форм і методів їх досягнення;

• визначення додаткових послуг, що надаються фахівцями;

• визначення показників динаміки розвитку дитини;

• адаптації та модифікації, які необхідно здійснити, враховуючи потреби дитини.

   Саме в цій частині індивідуальна програма розвитку реалізується безпосередньо вихователем та асистентом вихователя. Тому після детального вивчення висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини , карти стану здоров’я дитини, інформації, отриманої від батьків опрацювавши зміст Програми розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями опорно-рухового апарату (Рекомендованої МОН України, Лист МОН України від 05.12.2012 №1/11-18795) та Програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» (Рекомендованої МОЕ України, Лист МОН України від 23.05.2017 №1/11-4988), асистенти  вихователів підібрали найбільш дієві і результативні форми і методи роботи, відповідно до нозологій дітей.

    Впродовж навчального року, під час проведення корекційних занять, ефективно впроваджувалась методика італійського педагога Марії Монтессорі, яка і досі є однією із найпоширеніших у сучасній системі виховання. В основі цього методу лежить кілька правил, які, наразі, можна вважати головними принципами впровадження інклюзивного навчання, а саме:

• свобода дитини у всіх аспектах її зростання;

• кожна дитини повинна бути самостійною, роль дорослих лише підштовхувати малюка в правильному напрямку, не критикувати, не порівнювати з іншими, бути терплячими;

• будь-яке навчання має бути підлаштоване під індивідуальні потреби та можливості дитини, адже кожна дитина особлива і потребує особливого підходу.

     Дана методика передбачає кілька різновидів занять, які можна застосовувати до дітей з ООП з різними нозологіями, зокрема:

•  перша група вправ:     формування навичок практичного життя;

•  друга група вправ:      розвиток сенсорного сприйняття;

•  третя група вправ:       розвиток математичних здібностей;

•  четверта група вправ:  розвиток навичок читання і письма;

•  п’ята група вправ:       зона природничого виховання.

     Вправи та ігри , створені на основі методу М.Монтессорі, аситенти вихователів систематизували і розбили на кілька модулів, залежно від рекомендацій та мети і застосовували їх в практику своєї роботи з дітьми, розвиваючи та удосконалюючи дрібну моторику, тактильно – кінетичну чутливість, увагу, координацію, лексичне, граматичне та зв’язне мовлення, логічне та образне мислення, уміння концентрувати увагу на одному виді діяльності, автономію та ініціативу в самостійній діяльності.

          Не менш цікавими і результативними виявилися кінезіологічні вправи, які  дають можливість задіяти ті ділянки мозку, які раніше не брали участі в навчанні. Дитина може мислити, сидячи нерухомо, однак для закріплення думки слід рухатися. У ході занять розвиваються міжпівкульні зв’язки, поліпшується пам’ять і концентрація уваги, формується просторове орієнтування, покращується зорово-моторна координація.

     Практика системного використання прийомів кінезіології оптимізувала основні психічні процеси (пам’ять, увагу, мислення, мову, слух, уяву, сприйняття), підвищила розумову працездатність, поліпшила загальний психоемоційний стан дітей.

   Враховуючи  потенційний ресурс кінезіології, яка належить до методики самозбереження (здоров’язберігаючої), у 2020-2021н.р.під час проведення занять потрібно більше уваги приділити саме кінезіологічним вправам, які змусять працювати мозок дитини на повну силу. 

        Також, відповідно до нозології та враховуючи рекомендації, зафіксовані у висновках про комплексну психолого - педагогічну оцінку розвитку дитини, під час проведення занять із Жеребило Дашею систематично проводились фізкультурно-оздоровчі заходи, спрямовані на розвиток загальної моторики та подолання опорно-рухових порушень правої руки та правої ноги, формування і закріплення навичок самообслуговування, зміцнення здоров’я і гартування організму.

     Всі вищевказані вправи та ігри,  внесені до розділу IV індивідуальної програми розвитку дітей, переведених на інклюзивну форму навчання, і впродовж навчального року систематично впроваджувалися в практику роботи.